Хронічний холестатичний гепатит з’являється після тривалого чи часто повторюваного порушення пасажу жовчі зі зростаючою жовчною гіпертензією і холестазом. Причинами тривалого холестазу часто є вклинені камені холедоха чи фатерового сосочка, а також стеноз фатерового сосочка, рубцеві стриктури жовчних проток і їхнє поєднання. Основа холестатичного гепатиту - порушення утворення і виділення жовчі. Холестатичному гепатиту притаманні виразна жовтяниця і свербіння шкіри, збільшення розміру печінки, а також зміни біохімічних показників - гіпербілірубінемія за рахунок підвищення фракції вільного і зв’язаного білірубіну, гіперхолестеринемія, підвищення активності ЛФ і ГГТП.

Морфологічним субстратом холестатичного гепатиту є ознаки внутршньоклітинного і внутршньоканальцевого холестазу. Хронічний холестатичний гепатит характеризується інфільтративними змінами внутршньопечінкових жовчних проток і передує розвитку первинного біліарного цирозу печінки.

Діагностика холестатичного гепатиту становить певні труднощі, пов’язані з тим, що не завжди можливо точно визначити, були ці зміни в печінці під час виконання першої операції чи вони з’явилися внаслідок неадекватної операції, яка не усунула повністю причини холестазу.

З холестатичним гепатитом тісно пов’язаний вторинний біліарний цироз печінки, який найчастше виникає внаслідок задавненого хронічного запального процесу в жовчних шляхах, тривалої обтурації позапечінкових жовчних проток або через їх природжену атрезію. Морфологічні зміни в печінці при тривалому холестазі полягають у проявах гепатиту з послідовним розвитком склеротичних явищ у проміжній тканині, паренхіматозної дистрофії та осередкових некрозів печінки. Тривалий перебіг процесу з частими загостреннями врешті-решт призводить до розвитку фіброзу. Раннє та цілковите усунення причини холестазу і паренхіматозних порушень у печінці спиняє цей процес.

Однак запізніла операція або неадекватна корекція жовчовідтікання спричинює прогресування порушень у печінці та розвиток біліарного цирозу, а також призводить до розповсюдження патологічних змін на підшлункову залозу і дванадцятипалу кишку.

Печінкова паренхіма заміщується на вузлирегенерати. У зв’язку з порушенням плину крові через печінкові вени починають функціонувати портокавальні анастомози, з’являються ознаки портальної гіпертензії.

Клінічний перебіг вторинного біліарного цирозу печінки складається із жовтяниці, свербіння шкіри, рецидивуючого холангіту, гепатомегалії, спленомегалії й асциту. Фіброезофаго-гастроскопія та рентгенівське дослідження виявляють варикозне розширення вен стравоходу і кардії шлунка. Причиною смерті часто стають ускладнення портальної гіпертензії та печінкова недостатність.

Профілактика холестатичного гепатиту і біліарного цирозу печінки полягає у ранньому й адекватному лікуванні жовчнокам’яної хвороби та холециститу, більш широкому плановому використанні можливостей сучасних малоінвазивних ендоскопічних технологій для розпізнавання й лікування захворювань жовчного міхура і проток, а також оздоровлення всіх хворих із постхолецистектомічним синдромом.